«Дійте зараз заради миру в усьому світі»

 

День миру в Україні

В Україні День миру встановлено Указом Президента від 5 лютого 2002 року і також відзначається 21 вересня. Для українців, в умовах повномасштабної війни з Росією, мир не є абстрактним бажанням, а усвідомленою метою та щоденною боротьбою за право жити у власній державі під мирним небом. Це день, коли цінність миру відчуває кожна родина. 

Як відзначити цей день

По всьому світу та в Україні проводяться різноманітні заходи: освітні програми, мистецькі виставки, мирні ходи, міжкультурні діалоги, спортивні змагання та волонтерські ініціативи. 

Ви можете долучитися, зробивши свій внесок у розбудову миру:

• Практикуйте повагу та ввічливість у повсякденному житті.
• Беріть участь у заходах, спрямованих на взаєморозуміння та ненасильство.
• Підтримайте організації, які надають гуманітарну допомогу постраждалим від війни, наприклад, Save the Children, Лікарі без кордонів, УВКБ ООН.
• Поширюйте правдиву інформацію та виступайте проти мови ворожнечі

Профілактична робота.

 

Тренінг: Що означає бути справедливим

 

Мета: навчити учнів характеризувати справедливість як мірило людських відносин, наводити приклади різноманітних проявів справедливості; пояснити, як пов’язані справедливість та правда та несумісність справедливості й жорстокості та насилля.

Основні поняття та терміни: справедливість, правда, несправедливість, лестощі, лукавство, цінності, святенництво, великодушність.

 

Поняття  «справедливість» споріднене зі словом «правда». Іноді вони навіть збігаються: коли кажуть, наприклад, жити по правді, кривду переважить. У цьому сенсі правда – справедливість є вищою моральною цінністю, якої споконвіку прагнули люди. Її витлумачують як досконалий лад, якого треба беззастережно дотримуватися. Саме цю правду шукають герої народних казок, переказів, легенд. Поняття правда (справедливість) у цьому значенні протистоїть кривді (несправедливості). Коли ми кажемо «скривдити», то маємо на увазі, що по відношенню до когось вчи­нено несправедливість.

З дитинства кожен знає, що треба завжди казати правду, тобто не брехати,  не вигадувати, не перекручувати - не спотворювати своїми словами реальні події. Правдивість є одвічною людською чеснотою. У цьому значенні правда також близька до справедли­вості, бо тільки те ставлення до інших є справедливим, в основі якого лежить правда.

Правда в цьому значенні протистоїть брехні, виявом якої є недо­тримання слова, хитрість, наклеп (обмова), лукавство (лицемірство, святенництво), лестощі.

Зрештою, правду часом витлумачують і як уявлення про дійс­ність. У цьому значенні правда безпосередньо стосується кожної людини, «Скільки людей, стільки уявлень, а отже, й стільки правд!» - скаже хтось із вас. Проте варто пам'ятати, що ця власна (своя) правда, і власна (своя) справедливість є моральними лише тоді, коли спрямовані на досягнення згоди, взаєморозуміння, довіри.

Розглянувши точки дотику понять «правда» і «справедливість», доходимо висновку, що справедливість - це якість, якою міря­ємо, тобто оцінюємо, людські відносини. Критерієм міри при цьому виступає правда. Арабська народна мудрість пояснює це так: «Чотири речі визначають людину, вбираючи в себе все, що існує на світі, - це мудрість, стриманість, розум і справедливість... Правдивість, дотримання зобов'язань, добрі вчинки належать до справедливості».

 

Отже. справедливість має сенс тільки у відносинах між людьми, у суспільстві. Вона визначає такий порядок людського життя, в якому існує відповідність між діянням і платою, гідністю й винагородою.

Завдання:

Зараз я вам прочитаю афганську казку й біблійну притчу про царя Соломона, а ви поміркуйте, як в обох випадках правда прислужилася справедливому судові. Чи можна досягти справедливості, якщо не дотримуватися правди? Чому?

 

СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ

В одного скнари пропав гаманець, у якому було сто золотих. Згаявши чимало часу на марні пошуки, він пообіцяв винагороду - десять золотих тому,  хто знайде гаманець і поверне гроші. Незабаром у дім скнари прийшов чоловік.

- Візьми свій гаманець, - звернувся він до господаря, - а мені віддай обіцяне.

- У цьому гаманці було сто десять золотих, а тепер тільки сто. Десять монет ти вже взяв собі. Що тобі ще треба?

Пішов тоді чоловік до судді й розказав, як було.

- Чому ти не віддаси чоловікові належне? - спитав суддя у скнари.

- Таж він уже взяв своє з цього гаманця, - вдавано обурився скнара.

Тоді суддя оглянув ще раз гаманець, зав'язав його і сказав скнарі:

- Якщо у твоєму гаманці було сто десять золотих, а тут лише сто, то це не твій гаманець. Йди та пошукай ретельніше свого, а цей віддай чоловікові. Коли знайдеться господар гаманця, він сам поверне його.

 

ПРИТЧА ПРО ЦАРЯ СОЛОМОНА (3 ТРЕТЬОЇ КНИГИ ЦАРСТВ)

Невдовзі після того як Соломон став царем, прийшли до нього на суд дві жінки. Вони жили в однім домі, і в кожної було по немовляті. Одна з них уві сні  випадково задавила своє немовля і підклала його іншій жінці, а в тієї взяла собі. Вранці жінки стали сперечатися: «Жива дитина моя, а мертва твоя», - казала кожна. Так сперечалися вони і перед царем. Вислухавши їх, Соломон наказав: «Принесіть меч». І принесли меч цареві. Соломон сказав: «Розрубайте живу дитину навпіл і віддайте половину одній і половину іншій». Одна з жінок при цих словах вигукнула: «Віддайте їй дитину, але не вбивайте її!». Інша ж, навпаки, казала: «Рубайте, хай не дістанеться не мені, не їй». Тоді Соломон сказав: «Не вбивайте дитини, а віддайте її першій жінці: вона її мати».

 

Поміркуйте над ситуаціями, коли почувалися скривдженими самі або спостері­гали, як кривдили інших.

 

Погодьмося, що справедливо ставитися до інших досить складно: адже з позицій моралі ми перші маємо вибачити іншій людині, навіть якщо кривда проти нас з її боку була очевидною. Не чинімо іншим то­го, чого не бажаємо собі, будьмо добрими й милосердними до інших, любімо їх - і лише тоді ми зможемо бути справедливими. Зрозуміло, що досягти цього у відносинах з іншими непросто. Адже ми зазвичай спочатку хочемо, щоб справедливими були до нас, а вже тоді самі ладні відповідати справедливістю на справедливість. Натомість з позицій моралі все добро (любов, милосердя, справедливість) має ініціювати сама людина. Саме цього навчає золоте правило моралі. «Тож досягти справедливості у відносинах між людьми майже не­можливо? » - розчаровано спитає хтось із вас. Не впадайте у відчай!  Насправді відчуття справедливості, яке передусім виявляється у спротиві будь-якій кривді, властиве кожній людині. Пошукам прав­ди й справедливості присвячено чи не найбільше творів у фольклорі та художній літературі. Згадайте казки, де на кривдника-лиходія обов'язково падає кара. Моральний досвід людства навчає, що для того, аби бути справедливим, потрібно: по-перше, бути чесним, прав­дивим; по-друге, не зосереджуватися на власній вигоді, користі; по-третє, бути щирим; по-четверте, бути великодушним. Сучасні філосо­фи зауважують, що справедливість та великодушність - це два боки однієї медалі, тож одна цінність не може існувати без іншої.

Завдання:

Почитаємо ще одну притчу та поміркуємо, у чому виявилася великодушність у ставленні братів один до одного. Кому легше досяг­ти справедливості у відносинах - добрим, великодушним людям чи тим, хто дбає лише про себе? Чому?

ПОЛЕ

Один батько залишив своїм синам у спадок поле. Брати його справед­ливо поділили - навпіл. Один брат був багатий і нежонатий, а другий - бідний і мав купу дітей.

Настали жнива. Не йде сон на очі багатому братові, думки в голову лізуть: «Я багатий, навіщо мені стільки збіжжя? А мій брат бідний, йому треба годувати сім'ю».

Устав з ліжка старший брат, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і пе­реніс на братове.

Тієї ж ночі бідний брат міркував собі так: «Мій брат не має ні жінки, ні дітей. Єдине, що може його бодай трохи втішити - це багатство. Допоможу йому примножити багатство».

Він устав, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і переніс на братове.

Вранці обидва брати потайки дуже дивувалися, що снопів на їхніх полях не поменшало.

Те саме діялося наступними ночами.

Кожен переносив своє збіжжя на братове поле, і обидва щоранку дивувалися, що його не меншає.

Але однієї ночі, переносячи снопи, брати зустрілися на межі. Вони все зрозуміли, засміялися і радісно обійняли один одного.

 

Прагнення справедливості - одвічна людська мрія. Пам'ятаєте, як невтомно шукав справедливості головний герой народної казки «Про правду та кривду». Найбільшим випробуванням стали для нього життєві негаразди, злидні. Проте від розчарування й відчаю його врятувала правда, яку так ретельно намагалися приховати лиходії. Збагнувши, що його клопіт такий мізерний порівняно зі стражданнями сотень безневинних людей, він відважився проти­діяти кривді - і подолав її. Скарбниця людського досвіду багата на повчальні історії про те, як протидіяти несправедливості. В одній із них ідеться про чоловіка, який перебуваючи перед брамою пекла свято вірив, що він там помилково. «Я - порядна людина, схвильовано розповідав він. За все своє життя я не скоїв нічого протизаконного, намагаючись остерігатися лихих учинків. Я бачив, як одні кривдили інших, проте сам участі в цьому не брав; був свідком, як люди робили неподобства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи». Та коли в пеклі почули цю розповідь, вельми зраділи новому прибульцю, зауваживши, що чоловік потрапив на своє місце, адже добра людина не може просто спостерігати за несправедливістю, а намагається протидіяти їй.

 

Отже, сприяти справедливості – це передусім протидіяти кривді правдивим словом, небайдужістю, власною активністю.

Кожна людина у своєму житті замислюється над питанням, як це робити. Порадьтесь один з одним з цього приводу і ви.

Питання :

1.     Про які три значення слова «правда» ви довідалися?

2.     Чому правда є вищою цінністю?

3.     Чи пов’язані поняття «справедливість» та «правда»? Як саме?

4.     Що таке справедливість?

5.     Як потрібно чинити, щоб бути справедливим?

6.     Як справедливість пов’язана з іншими моральними цінностями?

7.     Чи можна обстоювати справедливість силою? Чому?

Лестощі - лицемірне, нещире вихваляння; підлабузництво.

Лукавство (лицемірство) - якість характеру людини, чиї вчинки та слова не відповідають справжнім намірам.

Моральні цінності - моральні зразки, поняття, вимоги, приписи, що дають можливість людині оцінювати дійс­ність та орієнтуватися в ній.

Наклеп (обмова) - неправдиві висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовіру та зневагу, неправдиві звинувачення.

Святенництво (ханжество, лицемірство) - удавана (не­правдива) доброчесність.

Справедливість - 1. Правильне (правдиве), неупереджене ставлення до кого-небудь або чого-небудь; 2. Людські відносини, що ґрунтуються на моральних засадах.

Хитрість - якість характеру людини, яка для досягнен­ня чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами.

Великодушність (від «велика (щира) душа») - якість людини, сповненої добрими, благородними почуттями.

 

Арт-терапія.

 

Для досягнення найбільш ефективних результатів необхідно надати дитині можливість самостійно обирати предмети для роботи з піском. В якості таких предметів можна використовувати не тільки іграшки, але також всілякі фігурки з глини, пластмаси та металу. Не забувайте про природні матеріали, такі як засушені рослини, насіння, пір’я, камені, черепашки і т.д. Працюючи з цими матеріалами, дитина зможе навчитися осмисленню всіх необхідних змін в навколишньому світі.

Дитина, яка надає перевагу заняттям з піском, прагне до відчуття свого я, вона намагається відкрити нам свій глибокий світ внутрішніх переживань. Залежно від того, яку саме фігурку або предмет вибирає маля під час гри з піском, можна розібратися в причинах виникнення всіх дитячих проблем.

Для виготовлення мініатюр найчастіше використовують фігурки з пластмаси. Це можуть бути персонажі улюблених казок, машинки, солдатики і т.д. Фігурки з металу та порцеляни використовують для пісочної терапії значно рідше через їх високу вартість.

Звертайте увагу на те, чим керується дитина при виборі фігурок – вона може виконувати композиції з одного матеріалу, або поєднувати фігурки з різних матеріалів.

Для досягнення хороших результатів, необхідно мати досить велику колекцію мініатюрних фігурок. Можливість здійснення вибору навчить дитину приймати рішення самостійно. Однак щоб дитина не розгубилася, не потрібно відразу пропонувати їй велику кількість фігурок для роботи з піском. Дуже важливозберегти в пам’яті образ, який дитина спробувала створити – гарний варіант: сфотографувати. Ніколи не критикуйте композиції, створені дитиною, інакше вона перестане вам довіряти.

У колекції фігурок, що використовуються в пісочної терапії, обов’язково повинні бути:

1. Тварини, що живуть у всіх природних зонах – джунглях, пустелях і лісах. Це можуть бути: домашні, дикі, морські, земноводні, гризуни, доісторичні тварини і обов’язково фігурки з мультфільмів. Бажана наявність тварин сім’ями.

2. Птахи дикі і домашні, а також доісторичні ящери.

3. Комахи – метелики, жуки, павуки, мухи і коники.

4. Мешканці морів і океанів – акули, кити, дельфіни, краби, восьминоги і всілякі риби.

5. Фігурки, що зображують людей різних професій, а також людей різної статі і віку, сім’ї. До цієї групи також належать фігурки персонажів улюблених дитячих казок.

6. Будинки: житла різних народів (намети, вежі і т.д.) До цієї групи відносятьсявсілякі предмети меблів для кухні, вітальні, спальні та ванної кімнати, будинники із казок (наприклад, будинок Баби Яги)

7. Муляжі продуктів харчування і посуд – сковорідки, тарілки, чашки, ложки і т.д.

8. Фігурки, що зображують всілякий транспорт – наземний, повітряний і водний.

9. Дерева і рослини (можна використовувати справжні рослини).

10. Природні матеріали – каштани, жолуді, пташині гнізда, пір’я, камені, кора дерев, насіння рослин і т.д.

11. Ґудзики, монетки, дзеркала, годинники та інші аксесуари.

БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ

Арт-терапевтична вправа «Безлюдний острів», спрямована на створення впевненості у своїх силах і ситуації успіху у дитини. Крім того, дуже добре можна простежити характер взаємин дитини з соціумом, побачити як малеча сприймає Вправу можна проводити як колективно так і індивідуально з психологом.

Для заняття потрібно аркуш формату А3. В центрі малюється круглий або овальний острів, а навколо нього діти малюють хвилі. Хвилі можуть бути величезні або маленькі, характер їх теж може бути різним: спокійні, штормові, з білими баранчиками.

Потім ведучий пропонує дітям створити на острові такі умови, при яких можна було б вижити. Дітям необхідно придумати і намалювати: житло, їжу та способи її добування, воду, захист від нападу і т.д. Також дітям необхідно намалювати географічну карту острова: гори, пляжі, джерела води (можливо, корисних копалин – діти дуже люблять малювати поклади золота і алмазів), вулкани, ліси і т.д.

Психолог може брати участь у процесі облаштування острова, ставлячи питання: «А якщо скінчиться їжа? А раптом піде дощ? А як ви будете будувати човен? »

Якщо на острові виявляться хижі тварини або агресивні аборигени, діти повинні продумати, як вони будуть захищати себе і свої припаси, чи будуть вони самі нападати або будуть готуватися і чекати нападу.

«Безлюдний острів» – це наочний приклад взаємин дітей у соціумі, під час заняття можливо простежити характер поведінки кожної дитини окремо (слухаючи її пропозиції) і колективу в цілому (бачачи кінцевий результат)

БУДИНОЧКИЦе групове арт-терапевтичне заняття. Під час малювання яскраво проявляються особистісні особливості дітей і проблеми, пов’язані з налагодженням міжособистісних відносин.

Для заняття знадобиться ватман формату А1, кольорові олівці, фломастери і воскові крейди.

Ведучий говорить: «Багато тварин живуть у нірках, і ми зараз намалюємо кілька нірок. Вони бувають круглими, великими, маленькими. Кожна нірка має свій колір. А хто житиме в ваших нірках, ви придумаєте самі ».

Кожна дитина малює від 2 до 7 норок (залежно від кількості дітей). На аркуші можуть з’явитися нірки не тільки у вигляді кіл або овалів, а у вигляді будиночків, горбків, прямокутних загородок, парканчиків і т.д.

Часто діти малюють поряд з нірками їх мешканців, які можуть бути реалістичними або вигаданими.

Після створення будиночків треба попросити дітей намалювати доріжки від однієї нірки до іншої. Діти, в першу чергу, з’єднують між собою свої нірки, а потім проводять доріжки до нірок тих дітей, кому вони симпатизують.

Доріжки по всій довжині прикрашаються травичкою, деревами, квітами.

Діти беруть активну участь не тільки у створенні своїх малюнків, але й коментують чужі, відстоюють для себе місце на загальному листі, вимагають не перетинати свої доріжки або домовляються зробити загальні

СІМ’Я В ОБРАЗАХ КВІТІВ” – ЦІКАВА АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНА ВПРАВА

Матеріали: гуаш, пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (А-3).

Інструкція: Пропонується намалювати свою сім’ю у вигляді квітів. Малюнок сім’ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім’ї.

Після створення малюнка пропонується відповісти на запитання:

– Що ви створили?
– Які почуття у вас виникали, коли ви зображували свою сім’ю на малюнку?
– Чи є на ньому Ви?
– Як себе почуває Ваша квітка?
– Які почуття викликає у Вас малюнок?
– У яких частинах тіла у Вас з’явилися відчуття, викликані малюнком?
– Які члени сім’ї тут зображені?
– Які почуття вони відчувають?
– Чи взаємодіють квіти?
– Чи є члени сім’ї, які проживають разом з вами, але відсутні на малюнку?
– Яку ситуацію з вашого сімейного життя ілюструє цей малюнок?
– Що ви здатні змінити?

Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.

Образи квітів можуть відображати:
Поле квітів – стан життя в соціумі, що замінює сім’ю; ідеальна сім’я – та, яку автор малюнка хотів би мати; сім’я, в якій виросла або зараз живе людина.

Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім’ї вказують на слабкі емоційні зв’язки, складності і напруженість у взаєминах.

«Зів’ялі» квіти – зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу?

Якщо  деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора означає таке близьке їх розташування.

Присутність в малюнку схожих квітів, а також квітів однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості.

У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі аркуша і займає практично весь вільний простір.

Квіти можуть займати різний простір на аркуші, це може бути пов’язано з тим, як людина сприймає той життєвий простір, який дозволяє собі займати в реальності.

Якщо в малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити їх значення.